Календар
«  Лютий 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829
Наше опитування
Коли Ви плануєте весілля
Всього відповідей: 34
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
    Що вдає із себе сценарій весілля? Хто пише весільні сценарії? І чи можуть бути розіграні сценарії весільних конкурсів і сценарій викупу нареченої точно відповідно до ваших очікуванням і на радість усім гостям?
Як відомо, навіть самий геніальний сценарій не зможе бути втілений без такої ж геніальної гри "акторів" і без такого ж геніального "режисера". На весіллі, всі гості - актори, а ведучий тамада - режисер. Тому успіх реалізації сценарію весілля в більшій мірі залежить від гостей і тамади. Останній найчастіше і виступає автором весільного сценарію.
Хороший сценарій весілля повинен бути розрахований на кількість яких запрошують на весілля гостей і на місце або місця проведення весільного бенкету, а також сезон року і формат самого торжества. Від цього залежить присутність в сценарії тих чи інших конкурсів. Не менш важливо враховувати національні особливості як молодої пари, так і гостей. Адже далеко не всі весільні конкурси однаково можуть бути сприйняті в тій або іншій культурі, тоді як мета весільного сценарію - зробити свято незабутнім і позитивним для всіх гостей.
Весільний сценарій - це не просто план дій тамади, музикантів, гостей і кейтеринг обслуговування. Як і будь-який інший сценарій свята, він несе головну мету - розважати гостей так, щоб це свято залишився в з пам'яті назавжди. Сценарій весілля повинен враховувати і можливу наявність цікавих "реквізитів", таких, як шоколадний фонтан або фонтан для шампанського, весільний салют або феєрверк.
Особливість сценарію весілля ще й у тому, щоб основний акцент був зроблений не просто на нареченого і нареченої, а на щасливе продовження їх сімейних відносин після весілля. Тому, мораллю всіх весільних конкурсів, реплік та жартів ведучого та гостей по можливості повинні бути сімейне щастя молодят. Цю ідею досить нескладно закріпити у весільних тостах і конкурсах, не забуваючи при цьому про найважливіший значенні музичного супроводу.
Підбірка весільної музики та пісень дуже важливий для створення потрібної атмосфери і для правильної побудови ритму свята. І звичайно ж, сценарій весілля не може не включати в себе таку традицію, як перший весільний танець. Адже саме з першого танцю молодят потрібно відкривати танцювальну програму вечора.
У якому б стилі не був витриманий сценарій весілля, необхідно щоб усі складові весільного торжества були взяті до уваги і всі сюжети цього сценарію були пов'язані між собою єдиною логічною ниткою, цільної сюжетною лінією ....
Сценарій традиційного українського весілля
     Пишний український весільний обряд ще добре зберігається в пам’яті старших людей, однак усе менше чути на весіллях традиційних пісень, все частіше замість старшого боярина весіллям керує найманий за гроші. Утім із того часу, як наші далекі пращури перестали "умикаті собіє жон”, попри пропаганду "вільного кохання” й громадянських шлюбів, попри постійні звинувачення у "відсталості”, шлюб і весілля для більшості наших співгромадян залишаються бажаним ритуалом, а для декого й таїнством.
Недарма кажуть: "грати весілля”, адже шлюбний ритуал – це своєрідна народна драма з відповідними піснями, приспівками й примовками. Якщо сьогодні весілля справляють упродовж одного дня (як правило, вихідного), то ще зовсім недавно його гуляли цілий тиждень:
П’ятниця – починальниця,
Субота – коровайниця,
Неділя – вінчальниця,
В понеділок – їсти та пити,
У середу – похмелятися,
А в четвер після обіду
Та й додому поїду.
Власне весіллю передували такі дійства, як вивідини й сватання. Щоб не "дістати гарбуза” ("потягти ковша”, "облизати макогона”), хтось із найближчої рідні хлопця нібито випадково заходив до батьків дівчини й намагався дізнатися про шанси їхнього претендента на її руку і серце. У ХХ столітті сватання найчастіше відбувалося вже за домовленістю молодих людей.
Сватати дівчину молодий ішов зі сватами: батьком і близькими родичами – шанованими одруженими чоловіками. Взявши хліб і палиці, приходили вони до хати дівчини. За старшого старосту, як правило, вибирали гострого на язик і дотепного чоловіка, який умів артистично виголосити традиційну промову про мисливців, які побачили на снігу слід куниці-красної дівиці (центральні регіони України), або приходили торгувати теличку (Гуцульщина), або напитували собі "прачки та швачки” (Полтавщина). Дівчина, яку обов’язково запрошували до хати, мала при цьому сором’язливо стояти і колупати піч. На знак згоди вона розрізала принесений хліб зі словами: "Ріжу цю хлібину, а ви мене прийміть як свою дитину” (Харківщина) і подавала старостам рушника на хлібі. Приймаючи дар, старости кланялися і промовляли: "Спасибі й дівчині, що рано вставала, тонко пряла і хороші рушники придбала” (Полтавщина).
Після цього домовлялися про оглядини й заручини. На оглядинах батьки дівчини знайомилися ближче з майбутньою ріднею, її статками. На заручинах (що на Волині має назву "полюбини”, на Львівщині – "словини”, а в Центральних районах – "хустки” та "рушники”) відбувалося обрядове поєднання рук молодих на хлібі або зерні. Згідно з народними уявленнями, це дійство набирало юридичної сили і подекуди називалося "малим весіллям”.
Від Карпат до Східного Поділля весілля розпочиналося з обряду збирання барвінку та виплітання вінків і весільного букетика ("квітки”) окремо для молодого і молодої. На Бойківщині першим барвінок зрізав хлопчик, тричі примовляв: "То на дівку, а то на хлопця” і на місці зрізаних квіток залишав хлібину. На Полтавщині віночок плели з пташиного пір’я і штучних квітів, на Буковині й Гуцульщині робили справжню корону, прикрашену гарусом, бісером, дрібними монетами.
Неодмінним атрибутом весілля є коровай – обрядовий хліб, який випікали легкі на руку жінки, які щасливо живуть у першому шлюбі. В залежності від краю, коровай "бгали” і у молодого, і у молодої або тільки у молодого (Лемківщина) чи тільки у молодої (Слобожанщина). Коровай – це найчастіше висока пшенична паляниця, оздоблена виліпленими з тіста квіточками, колосками, пташками, зірочками й місяцем, що символізували міцність майбутнього подружнього життя, щастя, добробут і злагоду. Весь коровайний обряд супроводжувався піснями:
Піч наша регоче,
Короваю хоче,
А припічок посміхається,
Короваю дожидається.
Після того як коровай поставили у піч випікатися, коровайниці мили руки в ночвах, вмивали цією водою батьків і весь збір у хаті, а воду виливали під плодове дерево або на току, де кропили снопи й танцювали – "обтрушували борошно”. Якщо коровай виходив вдалим, молодим пророкували щасливе подружнє життя, якщо тріснутий – нещасливий шлюб, а загнічений – круту вдачу одного з молодих.
Запрошувати на весілля гостей ходили окремо наречений зі старшим боярином і наречена з старшою дружкою. Зайшовши в хату, вони вручали господарям спеціально випечений фігурний хлібчик ("шишку”), кланялися і промовляли: "Просили батько, просили мати і я прошу: приходьте до нас на весілля!”. Після запросин наречена поверталася з дружками до хати, де починався дівич-вечір і відбувалося вбирання весільного деревця ("гільця”, "вільця”, "хвойки”, "деревка”) стрічками, калиною, кольоровими стьожками, паперовими квітами. Як своєрідний аналог світового дерева, воно буде протягом усього весілля стояти перед молодими, символізуючи сакральність всього весільного дійства. Молоду вбирали у весільний одяг і розплітали їй косу. На Львівщині молоду садовили на діжку для випiкання, і це робив брат. На інших українських етнічних територіях надягала молодій вінка мати:
Ой знати, Марусю, знати,
Що рідненькая мати
Русу косу чесала,
Віночка закладала.
Розплітання коси символізувало зміну статусу дівчини, але водночас робило її дуже вразливою і небезпечною для оточуючих: адже вона була вже не дівчиною, але ще й не жінкою. Тобто, перебувала "на межі”. До молодої не годилося навіть торкатися голою рукою – за стіл її заводили за хустину, й рідня пильно слідкувала, щоб ніхто не зурочив молодих.
У залежності від регіону є безліч варіантів проведення дівич-вечора. Так, на Слобожанщині молода ховалася у сусідів, а молодий мусив її шукати й давати викуп за неї брату, який його не пускав до молодої, примовляючи: "Я горобців драв, да сестру годував, а вам дурно оддам? Не оддам!”. На Уманщині перед молодим закривали ворота, натякаючи на викуп. Наречений з боярами й сватом приносив молодій подарунки (чоботи, намітку чи хустку), а від неї отримував сорочку й хустку:
Ідемо до дівки,
Як місяць до зірки,
Несем чоботи
Шевської роботи.
Традиційний сценарій українського весілля обов’язково передбачав церковний обряд вінчання. Залежно від місцевої традиції, молодий і молода йшли до церкви окремо, або ж наречений приїздив по наречену. Подекуди з церкви молодий їхав до батьківської оселі, щоб потім з весільним почтом урочисто приїхати по молоду.
У поїзді молодого, як правило, кількість гостей повинна бути непарна – парою мала стати молода. Друзі молодого – бояри (старости) були перев’язані рушниками, свахи несли хліб, калач, шишки і зав’язані в хустину подарунки для молодої та її рідні. Світилки (молоді дівчата з боку молодого) тримали в руках "меч”, "шаблю” або гільце. Мати молодого благословляла сина в дорогу до молодої: обсипала його житом, дрібними монетами і цукерками. На Чернігівщині мати вдягала вивернутого догори вовною кожуха, обсипала молодого вівсом, а дружко обводив його навколо хлібної діжки.
Теща зустрічала майбутнього зятя з хлібиною, обсипала його зерном і кропила водою. Того вечора молодих заводили за стіл – "на посад”, де на покуті їм було постелено кожуха догори вовною (символ багатства), під який підсипали жито і клали гроші. Місце біля молодої наречений викуповував, як правило, у молодшого брата своєї майбутньої дружини. Тещі він дарував чоботи, сестрам – хустки, дружкам – кольорові стрічки. Молода обдаровувала рідню молодого. Частування короваєм сприймалося як громадське схвалення шлюбу. Спочатку частку коровая підносили батькам, потім молодим, а далі – всім гостям. "Підошву” коровая віддавали "запорожцям”, тобто тим, хто не був запрошений на весілля, а спостерігали за весільними урочистостями за порогом хати або біля вікон.
Після цього свахи приступали до "покривання” молодої: з неї знімали вінок і пов’язували жіночу хустку (колись одягали очіпок й намітку). Це символічне приєднання молодої до жіночого гурту знаменувало її остаточне прощання з дівуванням. Хор нагнітав емоції, співаючи жалісних пісень. Після "покривання” неодружена молодь покидала весілля, а молоду виряджали до нової родини. Це – найбільш драматичний момент весілля, коли молода прощається зі своєю ріднею, матір’ю, хатою. На воза виносили посаг молодої, скриню, подушки… Весільний поїзд рушав до господи молодого, де їх зустрічала свекруха з іконами й хлібом.
Весілля в саду
Одна з найромантичніших та найкрасивіших тем – це проведення весільної церемонії у саду. Навіть в тому випадку, коли провести весілля на свіжому повітрі по ряду причин неможливо, то таку романтичну обстановку можна створити в приміщенні. Таке весілля можна провести в розкішному садку якогось елітного приватного клубу, на пагорбі в сільській місцевості в садочку з дикими квітами та виноградниками, або в саду старого історичного замку, які ще місцями збереглися. Не має значення, в якому місці буде проводитися весілля, елегантність та романтика нададуть особливого шарму такій події.
При виборі місця проведення такого весілля в значній мірі залежатиме від розміру вашого бюджету, кількості запрошених вами гостей, наявності стоянок для автотранспорту, та можливості доступності до місця проведення весільної церемонії. В наш час існує достатня кількість місць , які вже традиційно використовуються для проведення таких весіль, це є клуби, музеї, та історичні споруди, які вже пристосовані для проведення для організації урочистих подій і забезпечені всім необхідним. Якщо ж ви вирішили провести весілля біля свого будинку, або на місцевості подалі від міського шуму, то організація всіх заходів повністю залежатиме тільки від вас.
Сама природа є прикрасою для весілля в саду, бо сам сад є красивим декором і сам створює прекрасну гамму кольорів. Якщо місце, де ви зібралися проводити весілля не дуже привабливе , тоді вам доведеться самостійно займатися рядом підготовчих робіт для гарного оформлення такого місця, а саме: підготувати прохід для весільного кортежу, підготовити місце для весільної церемонії, розставити стільці для гостей, розмістити намети та святкові столи, а також влаштувати танцювальну площадку.
Очищати територію проведення весілля слід ще задовго до самого святкування, щоб переконатися у вдалому виборі місця проведення весілля. Особливу увагу слід звернути на польові квіти, що ростуть на даній місцевості. В першу чергу це дасть можливість гармонійно підібрати гамму квітів відповідно до прикрашення наметів та столів. Ви також повинні переконатися втому, що ці квіти не надто притягають до себе бджіл. Також слід звернути увагу на запах квітів, щоб не створювати додаткові незручності для запрошених.
Бджоли в першу чергу надають перевагу квітам, які мають білий, блакитний, апельсиновий, багряний та жовтий кольори. Не до вподоби їм червоний колір, та квітки які притягують до себе колібрі та метеликів, тому що такі квіти мають трубчату форму і нектар знаходиться в глибині квіток. Тому спостерігаючи за метеликами ви можете вдало підібрати місце для проведення вашого весілля. Також особливу увагу при підготовці весілля є вибір кольору скатертин для столів. Рекомендується надавати перевагу білому та лляному кольорам, тобто природним натуральним кольорам. Не слід накривати столи квітчастими скатертинами, так як це буде не дуже вдалим доповненням оточуючої краси саду, крім того такі скатертини можуть привернути увагу тих самих бджіл, що зовсім не бажано.
Проведення весілля на лоні природи являє собою саму найромантичнішу ідею. Однак чи все ви зможете зробити так як ви собі планували, залежатиме тільки від вашої клопіткої праці та ваших старань. Тому починаючи підготовку до такого весілля бажано все – таки звернутися за допомогою до професійних організаторів святкових церемоній та подій, які зможуть взяти на себе значну частину міроприємств по підготовці до весільної церемонії. Але якщо ви прийняли рішення самостійно провести своє власне свято. Тоді все буде залежатиме від вас та вашої фантазії.
Початок весілля.
Всюди і завжди вона розпочинається з молитви за здоров’я молодят. Це стосується і традиційних українських весіль, і сучасних українських весіль і, навіть, модернових весіль з європейськими елементами.
Хто має промовляти молитву? Дуже хорошою прикметою є присутність на весіллі священика. Звичайно в такому випадку молитву промовляє він. Якщо священика на весіллі не має, тоді цей почесний обов’язок виконують Старости. Вони обоє виходять перед весільну громаду і старший з них промовляє молитву.
Часом, коли на весіллі Старост немає, молитву може промовляти найповажніший чоловік в родині. Жінка молитву зазвичай не промовляє. Це пов’язано з тим, що чоловік асоціюється зі священиком.
Почесне право першого тосту на весіллі має мама нареченої. Цей звичай бере початок в ті часи, коли дівчина завжди йшла за невістку в хату молодого. І перший тост говорила її мама віддаючи свою кровиночку з хати.
Наступними йдуть тости мами нареченого, батька нареченої та батька нареченого. За звичай впродовж весілля свої вітання-тости говорять найближчі родичі, як то: бабусі і дідусі, хрещені мами та батьки та ін.
Зустріч молодих біля бенкетного залу.
Молодята навчилися синхронно і з посмішками кланятися та, засмикані настановами та цінними вказівками всієї родини та викриками фотографа з відеооператором, на чолі весільної процесії рухаються в напрямку проведення весільного застілля. А там батьки уже готують їм святкову зустріч.
Одразу виникає перше запитання. Де зустрічати молодят? В різних регіонах та в різний час їх зустрічали по-різному. На сьогоднішній день їх можна зустрічати і на вулиці перед рестораном, і в залі ближче до музикантів.
Благословення в хаті молодого.
Є дуже багато різновидів поклону, однак найчастіше молодий кланяється тільки батькам, які стоять чи сидять з іконою або хлібом – залежно від регіону та традиції в родині. Наречений, вклонившись та попросивши благословення цілує спочатку ікону чи хліб, а потім батьків і так тричі. Спочатку молодий просить благословення в батька, а потім в матері. Якщо крім батьків благословляють інші родичі, то вклонившись матері наречений кланяється дідам, бабцям, братам, сестрам, а тоді вже дальшій родині. Батьки ж благословивши словами роблять іконою чи хлібом символ хреста.
Після благословення свашки (обов’язково незаміжні дівчата) виводять молодого на вулицю. Свашок є дві і саме вони супроводжують нареченого до брами молодої. В Радехівському районі є ще й сватки, які супроводжують молоду, коли вона виходить назустріч молодому, але зазвичай молода виходить з дружками. На подвір’ї чи перед під’їздом мама нареченого окроплює свяченою водою кропилом, зробленим з мирти спочатку нареченого, потім гостей та машини, в яких молодий та весь його почт поїде викуповувати молоду. Кроплячи, мама обходить всю весільну громаду тричі за рухом сонця. Після цього свячену воду, що лишилася лють молодому під ноги. Дуже рідко нею виливають доріжку до брами чи авто. Тарілку, в якій була свячена вода, розбивають об поріг. Тоді попереду машина молодого зі свашками, а за ними і весь супровід їдуть до молодої. Дружби, в основному їдуть в машині зі старостою, старостиною та короваєм, оскільки саме вони стануть основними представниками молодого в торгах за наречену.
"Брама”, "рогачка”, "шлябант”.
Браму ставлять, в основному, хлопці, які живуть на вулиці чи в будинку молодої, далекі друзі чи однолітки нареченої, які не є запрошеними на весілля. Хоча дуже часто в цьому дійстві беруть участь і брати та родичі молодої і запрошена молодь. Колись з боку нареченої були тільки хлопці, які й намагалися не відпустити дівчину, але тепер цей обряд чисто символічний. До речі про суму викупу та інші особливості варто поговорити заздалегідь, щоб жартівливе дійство не переросло в справжні образи, а то й бійку. Бувалі кажуть, що траплялося й таке, що через непорозуміння на брамі зривалося весілля. Отже, варто знати, наскільки сприйматимуться ваші жарти. Дуже важливо вчасно відчути, щоб не перегнути палку. На Волині є звичай, який часто використовують і у Львові. Якщо будь-хто привітався за руку з протилежних сторін – торг вирішено і браму забирають. Отож, якщо ви стоїте з боку молодої, а по той бік стола ваш кращий друг, з яким ви вчора пили на парубочому вечорі, - не поспішайте до палких привітів, бо за молоду можете не взяти ні пляшки. Тоді варто ховатися подалі від розлючених запорожців. Часто на брамі замість горілки можуть подати воду. Тому вміст кожної пляшку, як би надійно закритою вона не виглядала варто не лише понюхати, а й скуштувати.
Традиційно в Україні грошової одиницею для викупу молодої була горілка, хоча в деяких районах просять ще й гроші, але це запозичений звичай і появився лише з радянською окупацією. Зазвичай ставлять по пляшці горілки на кожен край стола і пляшку посередині. Кількість може бути збільшена, тому в багажнику варто мати принаймні ящик горілки. Також варто запастися на той випадок, якщо поставлять ще браму десь посередині чи напочатку вулиці. Таке трапляється вкрай рідко, але буває.
Молодий в торгах участі не бере. З його боку торгуються дружби та старости, а допомагає вся решта громада. Процес торгу супроводжується куштуванням горілки з обох боків. Традиційно спочатку куштують з пляшки, що була на столі, тобто з молодої сторони. Потім дружба приносить кілька пляшок горілки, з одної з яких й беруть пробу. Кожна сторона намагається якомога легше сприйняти міцний напій опонента, аби показати, що градус слабенький. При цьому часто не закусують (мовляв, нема після чого). Інколи для того, щоб показати, що горілка справді не розбавлена, дружби наливають дегустатору молодої в склянку, а собі в келих-наперсток. Коли ж опоненти кажуть, що це не чесно, дружби відповідають, що домовлялися скуштувати по келиху горілки, а ось по якому ніхто не говорив, а від налитого на брамі відмовлятися не можна.
Часто з боку молодої виводять підставну молоду чи "молодуху”. Основним її атрибутом є величезний живіт з подушки та лялька на руках. Дуже часто в молодух перевдягають чоловіків. Так веселіше. Цей обряд походить з тих часів, коли наречену реально викуповували, а молодята часто-густо й не зналися, особливо, якщо одружувалися з розрахунку. Вважають, що молодому в ті часи справді могли підсунути, наприклад, не надто вродливу старшу сестру нареченої, яка засиділася в дівках.
Коли вже нарешті сторони домовляються і забирають з-посеред дороги стіл, виходить молода. Тут теж відбувається своєрідний торг: хто до кого ближче підійде. Наречений намагається виманити майбутню дружину за браму, а наречена навпаки – притягнути нареченого якомога ближче до двору чи під’їзду. Хто кого більше переманить на свій бік – той і керуватиме в сім’ї. Нарешті, коли вже молодята на відстані кількох кроків, наречена спочатку тричі кланяється молодому, а потім він – їй. Молода причіпляє майбутньому чоловікові ще на ліву сторону бутоньєрку.
Реєстрація шлюбу.
З макіяжу молодої, буває, залишаються лише кольорові розводи, особливо, якщо вона захоче (і таке бувало) стерти рукою піт. В РАЦС потрібно взяти бокал (один на двох) та пляшку шампанського. Не варто брати дороге чи особливе шампанське, оскільки нема гарантії, що саме з вашої пляшки вам наллють – черга ж рухається шаленим темпом і пляшки ніхто не підписує. Також не забудьте взяти обручки та весільний рушник. При собі варто мати принаймні сто гривень на різні додаткові витрати. Сама процедура цивільного шлюбу триває близько семи хвилин – і ви вже виходите з іншого боку зі свіжими печатками в паспортах та новим документом – одним на двох. Робите знимку на пам’ять, випускаєте голубів, якщо не пошкодуєте 20 гривень. Тепер ви офіційно чоловік та дружина. Однак за традицією до церкви молодята ще їдуть в різних машинах.
Вінчання. Щодо черг, - тут простіше, оскільки церков багато, а РАЦС – один. Проте, якщо ви вирішили обвінчатися в якійсь із найбільших центральних церков – то теж, можливо, доведеться почекати, оскільки церковний шлюб триває як мінімум 20 хвилин. Але радимо таки обирати невеличку церковцю десь на околиці. Там хоч і шику не стільки, зате черг нема і сама церемонія шлюбу відбувається набагато душевніше, оскільки ви в священика не одні з..., а можливо, й єдині в цей день. Однак захоплюватися тривалим шлюбом теж не варто, особливо в гярячу пору, оскільки бували неодноразові випадки, що наречена мліла. Тому ще перед вінчанням домовтеся з священником скільки триватиме церемонія. З церкви молодята виходять вже разом. Наречена перечіпляє бутоньєрку своєму законному чоловікові на правий бік. Ось тепер він вже серйозний одружений чоловік – табу, але й нова спокуса дівчат. Потім молодята з’їдають одну цукерку на двох і кидають солодощі гостям на потіху дітям та бабцям, які теж намагаються спіймати цукерку.
Прогулянка.
Традиційно прогулянка з фотосесією найбільше до вподоби нареченій. Коли ж іще відчуєш себе в центрі уваги, а майже кожна дівчина мріє, щоб за нею стежив об’єктив фото- чи відеокамери. Традиційно гуляти молодята ходять у Стрийський парк, Шевченківський гай чи центр, хоча найвибагливіші та нешаблонні пари, знаходять у Львові і спокійніші місцини. Там, принаймні, в об’єктив фото- чи відеокамери потрапить одна молода, а не ще декілька на фоні зі своїми почтами. Пошуками таких місцин молодятам варто заздалегідь та обов’язково обумовити це з оператором та фотографом. Можливо, й вони вам щось порадять.
Нарешті вимучені, голодні, але щасливі молодята добираються до автівок і весільний кортеж прямує до залу, де вже чекають батьки, гості та накриті столи. До слова, не радимо брати на прогулянку гостей. Участь в зйомках беруть молодята з дружбами та дружками. Всі решта будуть не задіяні, а тільки затягатимуть час, шукаючи один одного в натовпі і довго збираючись в автобусі перед від’їздом. Гостей варто відправити в зал, а групові фото слід зробити ще біля РАЦСу чи церкви. Для того, щоб гості там не сумували, варто подбати про легенький фуршетний стіл. Тим більше, що всі вони вже зголодніли, тож канапка їм не завадить.
Якщо дозволяє час та погода, а також фотограф погоджується працювати після початку застілля, на прогулянку можна поїхати після першого танцю. Тоді гостям вже не до вас: вони ситі, ледь схмілілі і танцюють польку. Ось тільки може образитися двоюрідна сестра троюрідного батькового брата, яка проспала початок забави, прибігла привітати молодят, а їх десь нема. Порада батькам: не телефонуйте зразу молодим і не псуйте їм настрою – від цього вони раніше не приїдуть, а гості, що прибули із запізненням можуть і почекати. Пасадіть краще їх за стіл та добре нагодуйте.
Зустрічаємо молодих на вулиці:
Перед входом до весільної зали шикуються всі батьки, мами та старости. Батьки тримають в руках пляшку шампанського, 2-6 бокалів (якщо 2 – то тільки для молодих, якщо 6 – то ще й для всіх батьків.). В деяких регіонах молодих зустрічають горілкою. Мами тримають на рушнику хліб зі сіллю, по обидва боки поважні старости тримають короваї. Є, звичайно, й регіональні особливості, як, наприклад, молодих зустрічають тільки мами; кожна мама тримає по хлібу з сіллю. Молоді підходять і тричі їм кланяються. Часом прийнято щоб молодий ніс молоду від машини на руках і ставив на овече руно (символ достатку) перед батьками (Червоноградщина). Після того, як молодята тричі вклонилися батькам, хтось із батьків відкриває пляшку шампанського наповнює келихи і подає молодим та батькам. Мами і тати по черзі вітають молодих, стукаються бокалами і п’ють. Молодята трохи залишають у келиху і виливають через плече далі відщипують (відкушують) по кавальчику хліба, макають в сіль і їдять. Якщо обидві мами тримають по хлібині, то молоді відщипують (відкушують) від різних хлібин. В деяких місцевостях прийнято ще й бити бокали після виливання залишків шампанського. Одразу скажу, що звичай це не український, а штучно нав’язаний з Росії за часів радянської влади. Ще, також, зустрічається звичай, коли молодих зустрічають горілкою. В такому випадку вони змушені випити по три чарки горілки практично не закусуючи. Після цього проходять до весільної зали.
Окремо хочеться виділити звичай, коли молодих зустрічаю на порозі і перед ними символічно закривають двері. Починається переспівування між дружками з дружбами та між батьками та родиною через двері. Після кількахвилинного переспівування, молодят пускають до залу. На порозі неодмінно має бути овече руно, на яке мають наступити молоді.
Зустрічаються випадки коли мами під час зустрічі молодих мають накинуте на плечі овече руно, а коли молодята проходять до залу – це руно кидається їм під ноги, щоб вони на нього наступили.
Отже, зустріч молодих на вулиці є традиційною, але має й свої недоліки. Якщо музиканти грають тільки на синтезаторах – музичного оформлення на вулиці не буде. Другим моментом є непередбачуваність погоди. Якщо піде дощ чи сніг, якщо буде спека чи холод – гостей доведеться тримати на вулиці, а це позитивно не вплине на настрій гостей.

Зустрічаємо молодих в приміщенні.
Ближче біля музикантів, де є більше місця і ближче до входу ставиться столик. На цьому столику стоїть пляшка шампанського (горілки), стоять бокали (2 чи 6 штук, читай вище), знову ж таки може бути хліб зі сіллю, коровай, чи просто щось солодке. Може також на цьому столі бути іконка. За столиком за батьками може бути гарненька біла арка з квітів і стрічок. Церемонія зустрічі нічим принципово не відрізняються від „вуличної”, але має певні позитивні сторони: гості не чекають на вулиці, музиканти завжди заграють марш для молодят, батькам для привітання можна дати радіомікрофон і їх слова почують всі.
Тут перераховані далеко не всі звичаї зустрічі молодих, до цього ми навіть не прагнули. Бо звичаїв є та звичаєвих відмінностей є настільки багато, що описати їх всі практично не реально. Тут відображені основні моменти, які присутні у більшості випадків.
Окрім цього, беручи до уваги, що молодята не виросли на одній вулиці – можна сміливо говорити, що ці звичаї в їх родинах відрізняються, тому дуже часто поєднання елементи звичаїв з обох родин є нормальною практикою.
Вітання молодих (Даровання, перепій.).
Колись молодят вітали на їх місцях за весільним столом, але, погодьтеся, тягнутися через стіл, наповнений стравами, для вітального поцілунку, ризикуючи попасти краваткою в салат а полою піджака у весільний торт – не дуже зручно.
На столі для вітання молодих в більшості випадків присутня або тарілка, накрита серветкою, або широкий і низький кошичок також з серветкою. Сюди дорогі гості будуть складати свої інвестиції у фонд молодої сім`ї.
Молодята щасливі і втомлені стоять за столиком, або трохи збоку, дружби розташовуються від них по обидва боки. Першими молоду сім`ю за традицією вітають батьки. Як правило, їх подарунок найбільш значущий. Далі в привітальну колону шикуються всі гості. В деяких регіонах дотримуються жорсткої субординації у почерговості вітань: батьки, бабусі з дідусями, брати і сестри, хрещені батьки і так далі.
Музики грають марші, один дружба забирає в нареченої вже подаровані квіти і кладе їх у вази, або віддає офіціантові. Другому дружбі наречений передає коробки і пакунки з речовими подарунками. Дружки в цей час вішають бутоньєрки гостям, котрі вже привітали молодят. Чемні гості за це дають їм трохи грошей. Але це ще не всі видатки гостей. Порядні гості завжди підійдуть до музикантів, привітаються за руку, подякують за марш і залишать грошей. Цей звичай поширений на всій території України.
цього моменту починається активна робота весільних Старостів. Їх, як правило, буває двоє на весіллі. Один з боку родини молодого, другий – з родини молодої. Вони повинні провести гостей до столу і правильно їх посадити. За звичай гості нареченого сидять напроти нареченого, гості нареченої – напроти нареченої. Окрім цього, Старости повинні дуже добре знати своїх гостей і посадити їх так, щоб всі гості були хоч трохи між собою знайомі.
Коли всі гості вже зайняли свої місця за святковим весільним столом – настає черга молодят. На традиційному українському весіллі мами молодят перев’язують їм руки вишитим рушником і заводять їх до столу. В більш сучасних інтерпретаціях молодята самі заходять до залу на свої місця. В українських традиційних варіантах музичним супроводом походу молодят на свої місця слугує козацький марш. В осучасненому варіанті це може бути марш Мендельсона, або будь-яка інша музика на вибір молодят.
Окремо хочу розповісти про європейські тенденції на українському весіллі. Все більше молодят останнім часом використовують струнні квартети для моменту вітання. Зазвичай молодята розташовуються чи в невеликій альтанці (якщо на вулиці) чи під квітковою аркою, десь поруч знаходиться струнний квартет (секстет, октет, квінтет, оркестр), який виконує в переважній більшості класичні речі. Гості вітають молодят, дружки не вішають бутоньєрки, а просто мило посміхаються, старости не розсаджують госте – їх просто нема, кожне місце за столом підписане. Зрештою, європейські тенденції тільки починають інтегруватися в українські весілля, тому говорити про чітко вибудуваний звичаєвий сценарій ще рано.
Сценарій «Повітряна феєрія» (оригінальний сценарій весілля)
Ідея: організувати весілля на повітрі. Якщо на вашому весіллі буде мало гостей, і ви хочете провести її на повітрі, то раджу провести весілля за оригінальним сценарієм весілля «Повітряна феєрія». Такий варіант весілля чудово підійде для молодят, у яких мало запрошених гостей, і для молодят, у яких була неторжественная реєстрація шлюбу.
Складіть список гостей. Кожному гостеві або парі вишліть запрошення у вигляді хмар, в яких вкажіть час і місце проведення торжества, присвячені освіті вашої родини.
До весілля за оригінальним сценарієм весілля «Повітряна феєрія» доведеться гарненько підготуватися. Так як потрібно врахувати багато що в організації, придбати або взяти в прокат деякі речі для здійснення весілля.
В якості подарунка молодятам на весілля за оригінальним сценарієм весілля «Повітряна феєрія» підійде щось легке і повітряне. Наприклад, це можуть бути білі й тоненькі фіранки, сертифікат на політ на повітряній кулі. Подарунки ви зможете вибрати в розділі «Подарунки на весілля».
Відразу після РАГСу молодята вирушають у який-небудь парк. Там найнятий фотограф або оператор проводять фотосесію або відеосесії. Ідеально буде, якщо це буде зйомка в стилі «Love story». Можна навіть заздалегідь обговорити це з оператором та прорепетирувати. Завдяки такій організації прогулянки у вас буде в подальшому прекрасний весільний альбом і весільна запис.
Після прогулянки молодята прибувають на місце проведення торжества. Воно повинно бути організовано згідно стилю свята. Для проведення підійде танцювальний майданчик на вулиці. Там обов'язково має бути крита сцена і великий майданчик перед сценою. Сцену потрібно прикрасити світлими повітряними тканинами і світломузикою. На майданчику перед сценою потрібно зробити кілька зон. Одна зона танцювальне, друга зона буде обідньої. У танцювальної зоні максимум, що можна зробити, це розкидати повітряні кулі. У обідній зоні потрібно поставити фуршетні столи.
Тепер про самому святі. Свято починається з того, що на сцені з'являються клуби диму. Ці хмари підсвічені світломузикою. Вийдуть такі кольорові хмаринки. Під відповідну музику з цих хмар на сцені з'являються наречений і наречена. Вони танцюють свій перший танець.
Потім молодята спускаються на майданчик, де їх вітають що прийшли на свято гості. Потім танці тривають, але їх іноді потрібно зупиняти, щоб гості та молодята змогли перепочити і підкріпитися.
Між танцями і фуршетом обов'язково проводите конкурси. Наприклад, це може бути конкурс «Горщик». Для конкурсу знадобиться два горщика і двоє сімейних трусів. Команди шикуються в 2 шеренги. На відстані 5 метрів від них стоять дитячі горщики. Перші учасники надягають труси, біжать до горщика, підбігають до горщика, знімають труси, сідають на горщик, кажуть «Мама, я все!», Біжать до своєї команди, передають труси наступному учасникові. Перемагає та команда, яка швидше сходить на горщик. Ще конкурси ви можете вибрати в розділі «Ігри та конкурси для весілля».
В кінці торжества можна влаштувати мильні конкурси, наприклад, хто кого обстріляє з мильного пістолети. Це як водяний пістолет, стріляє тільки мильними бульбашками.
Потім увімкніть гармату для піни. Її можна взяти в агентстві, яке займається організацією вечірок та весіль. Заповніть піною приблизно половину танцювального майданчика, щоб ті, хто не бажає заходити в піну, залишалися на сухій території. Але боятися нічого, оскільки піна, утворена такий гарматою не залишає слідів ні на одязі, ні на самих людях, і з косметикою теж нічого не трапиться. Так що можна сміливо кидатися в пінні хмари. У цій піні також проведіть кілька конкурсів.
Свято завершується тим, що молодята виходять на сцену. Вони встають між мильними фонтанами (це такі штуки, які випускають масу мильних бульбашок, виглядає дуже красиво) і вимовляють прощальну промову своїм гостям. Так молодята виходять стоять під аркою з мильних бульбашок. Якщо ви на весіллі хочете провести кидання букета нареченої і підв'язки, це можна зробити перед промовою молодих з цієї ж арки.
Сценарій «Весілля в стилі венеціанського карнавалу» (сценарій весілля)
Ідея: організувати весілля в стилі венеціанського карнавалу. Якщо ви хочете відсвяткувати своє весілля з шиком, розкішшю і нестримним веселощами, то проведіть її за сценарієм першого дня весілля «Весілля в стилі венеціанського карнавалу». Таку весілля не забуде ніхто!
Складіть список гостей, які будуть присутні на весіллі. Кожному гостю вишліть запрошення на карнавал на честь весілля. У запрошенні вкажіть час, дату і місце проведення. Саме запрошення можна зробити у вигля